close

  • Бути вірним моїй Батьківщині – Республіці Польща

     

  • НОВИНИ

  • 17 травня 2019

    Одна з найважливіших і найбільш запеклих битв, що стали вирішальними для розвитку подій під час Другої світової війни, битва під Монте-Кассіно, увінчана перемогою 2-го польського корпусу, стала четвертим наступом союзних військ на німецькі військові одиниці, що контролювали монастир бенедиктинського абатства на пагорбі Монте-Кассіно в Італії.

     Перемога поляків прорвала лінію німецьких укріплень та відкрила військам антигітлерівської коаліції шлях до визволення Риму.

    Пагорб Монте-Кассіно та монастир бенедиктинців, що міститься на його вершині, були стратегічно важливими на лінії німецьких укріплень, званій „Лінією Густава”. У першому півріччі 1944 німецькі військові підрозділи, що контролювали укріплений монастир, без зайвих зусиль протистояли наступам союзних військ ‒ всі наступні дії американських, британських, французьких, канадських, південноафриканських, новозеландських та індійських військ завершувалися поразкою.

    У четвертому наступі за рішенням генерала Владислава Андерса взяв участь 2-ий польський корпус, переправлений до Італії під кінець 1943 ‒ на початку 1944 року. 11 травня ген. Андерс звернувся до солдатів 2-го польського корпусу з наказом історичної ваги:

    „Солдати!

    Завдання, яке нам випало, прославить на весь світ ім’я польського солдата! У ці моменти з нами будуть думки й серця цілого Народу, підтримуватимуть нас духи наших полеглих товаришів по зброї. Нехай лев оселиться у Ваших серцях!

    Солдати, за розбійний напад німців на Польщу, за поділ Польщі здійснений з більшовиками, за тисячі сплюндрованих міст і сіл, за вбивства й катування сотень тисяч наших сестер і братів, за мільйони поляків вивезених як раби до Німеччини, за недолю й лихо Країни, за наше страждання й блукання, з вірою у справедливість Божого Провидіння ми йдемо вперед зі святим девізом у серцях наших «Бог, Честь і Батьківщина»”.

    Не зважаючи на два перші штурми, яким німецькі підрозділи зуміли протистояти, після надзвичай кривавих боїв, які тривали близько тижня, 18 травня 1944 року вдалося прорвати   німецьку оборону й зайняти монастир. 18 травня опівдні на пагорбі Монте-Кассіно встановлено переможний біло-червоний прапор. Під час наступу загинуло 923 польських солдатів, 2 931 отримало поранення, а 345 ніколи не вдалося віднайти.  

    Битва за Монте-Кассіно була свідоцтвом польської доблесті й відданості, а передусім солідарності з іншими народами світу в боротьбі проти нацизму. Вирішальна для розвитку подій Другої світової війни польська перемога мала також нагадати очільникам західних держав про повернення Польщі незалежності в той час, коли Радянський Союз зайняв вже майже половину колишньої території Польщі. Як виявилося згодом, коли польські солдати воювали під Монте-Кассіно, справу післявоєнного майбутнього Польщі та її кордонів вже було вирішено на Тегеранській конференції у 1943 році під час зустрічі Сталіна, Рузвельта й Черчилля, а відповідні домовленості підписано незабаром на Ялтинській конференції.

    Ще під час тривання облоги було прийнято рішення про створення цвинтаря, на якому було поховано польських солдатів полеглих у бою. Нині польський військовий цвинтар під Монте-Кассіно є одним із найважливіших польських некрополів.

    Пам’ять про бої за Монте-Кассіно вшановано меморіальною плитою на могилі Невідомого солдата у Кракові. У 1999 році у Варшаві поблизу вул. Владислава Андерса та Парку Красінських відкрито пам’ятник, яким вшановано битву та її польських героїв.

     

    Print Print Share: