close

  • Faithful to my Homeland, the Republic of Poland

     

  • НОВИНИ

  • 17 вересня 2018

    17 вересня 1939 року, згідно з записами таємного протоколу, який був частиною пакту Ріббентропа-Молотова, підписаного між Третім Рейхом і Радянським Союзом 23 серпня 1939 року, радянські війська увійшли на територію Польщі. У радянсько-німецькому договорі заплановано поділ території РП між двома тоталітарними державами. У пакті СРСР зобов’язався підтримати Німеччину у військових діях проти Польщі.

     

    Підставою для початку радянського вторгнення на територію Польщі мало стати визнання радянським урядом факту припинення існування польської держави внаслідок німецької агресії та очікуваного виїзду уряду РП з Варшави. Для радянської влади це стало підставою для визнання недійсними всіх двосторонніх договорів, зокрема польсько-радянського договору про ненапад з 1932 року. В дійсності до 17 вересня всі основні органи влади РП знаходилися на території Польщі, а у своєму зверненні президент Іґнаци Мосьціцький назвав дії Радянського Союзу актом агресії. Без сумніву такі дії СРСР були зламанням домовленостей двосторонніх договорів та міжнародного права.

     

    Радянські війська зустрілися з опором із польського боку, зокрема у Вільнюсі, Гродні та Львові. У цих містах, як і на території всіх східних воєводств ІІ Речі Посполитої, радянська влада вчинила численні акти насилля спрямовані проти польських військових полонених і мирного населення. Щоби виправдати своє вторгнення турботою про безпеку українського та білоруського населення, радянська влада відкрито заохочувала представників цих національностей до нападів на поляків.

     

    Разом із підрозділами регулярної радянської армії на території ІІ РП почали діяти спеціальні підрозділи НКВС, завданням яких була ліквідація структур польської держави та потенціального руху опору. З цією метою на окупованій СРСР території здійснювалися масові арешти та екзекуції представників вищих суспільних сфер. З порушенням військових принципів та конвенцій більшість захоплених у радянську неволю офіцерів Війська Польського стала жертвами Катинського злочину. Сотні тисяч поляків було депортовано углиб Радянського Союзу (передусім на Сибір і до Казахстану). Метою цих дій були остаточна ліквідація польської держави та включення захоплених територій до складу радянської держави.

     

    Вторгнення радянських військ на територію Польщі прискорило рішення польського уряду покинути країну в ніч із 17 на 18 вересня 1939 року, внаслідок чого було створено державні та військові структури РП у вигнанні, а очолив їх президент Владислав Рачкєвіч. Таким чином було збережено інституціональну послідовність, яка дала змогу Війську Польському продовжувати боротьбу закордоном.

    Поразка в оборонній війні Польщі у 1939 році не завершила боротьби на території країни. Не зважаючи на репресії, здійснювані обома окупантами, вже 27 вересня 1939 року було створено Службу Перемоги Польщі. Таємні структури польського руху опору дозволили створити найбільшу в окупованій Європі підпільну державу. Наслідком дій двох злочинних тоталітарних режимів став поділ осамотілої в боротьбі Польщі. На окупованих польських землях розпочато масову екстермінацію місцевого населення, яка тривала майже до самого кінця ІІ світової війни у 1945 році.

    ІІ світова війна була однією з найбільш травматичних подій в історії Польщі. Донині її наслідки мають відчутний вплив на польську закордонну політику. Не зважаючи на те, що від вересня 1939 минуло вже 79 років, польський народ залишається хранителем пам’яті про ті події. Війна, яка розпочалася на світанку 1 вересня 1939 року нападом Третього Рейху на Річ Посполиту, була найбільш варварським та злочинним щодо людства конфліктом в історії світу. Немає йому рівних ні за кількістю жертв, які сягають десятків мільйонів, ні за масштабами матеріальних знищень, ні за ступенем абсолютного порушення всіх моральних та етичних норм.

    Print Print Share: